29 та 30 вересня 2021 року вся Україна вшановує 80 –ту річницю трагедії Бабиного Яру,пам’ять невинно закатованих киян у Бабиному Яру в далекому 1941 році. Це була одна із найстрашніших трагедій в історії України та всього людства. Але сталася вона на українській землі, і тому українець не має права забувати про неї, так само як і єврей…
До скорботних заходів долучилася і наша бібліотека.
В бібліотеці КЗ «Перебродівський НВК»
Оформлена для читачів книжкова виставка «Бабин Яр –наш біль, наша пам'ять».
Виставка складається з трьох розділів:
ПЕРШИЙ- «Пам’ятники трагедії Бабиного Яру»
Є можливість побачити: пам’ятник дітям розстріляних у Бабиному Яру, новий Меморіал ,та інші пам’ятники жертвам Бабиного Яру.
Другий- «Кривава рана на тілі України.»
У фонді бібліотеки є книжечка Анатолія Кузнецова «Бабий Яр».Це- роман- документ.
…Сорок перший рік…Розтрощений, стікав ший кров’ю Київ. 29 вересня. Цілі загони євреїв. жителів всіх районів міста ,з опущеними додолу головами, цілими потоками вливаються в помалу тікучу Дехтяревську вулицю.На обличчях страх, безвихідність.Плачуть діти. Сльози в очах стареньких. В них- вічність. Маленьких, немічних і людей похилого віку везуть в колясках.на підводах, вперемішку з нехитрими домашніми скарбами, нікому не потрібними меблями, дитячами матрасами, ляльками, вузликами з харчами…
Дорога в безсмертя, кінчається через два кілометри на вузькому виступі глибокого яру, розстріляного, як і люди.Внизу- одна із самих великих братських могил…
Пам’ятники бувають різні. Роман- документ Кузнецова»Бабин ЯР» являється пам’ятником однієї із самих страшних людських трагедій другої світової війни…
29-30 вересня 1941 року- впродовж двох днів- на околиці Києва було вбито майже34 тисячі київських євреїв.
Згадуючи тих, хто загинув страшною мученицькою смертю 80 років тому в Бабиному Яру, варто навести слова Василія Гроссмана з його нарису «Україна без євреїв», написаного восени1943 р.:
«Це не смерть на війні зі зброєю в руках…Це вбивство народу, вбивство домівки, сімї , віри…Це вбивство душі й тіла народу, вбивство великого трудового досвіду…Це вбивство народної моралі, традицій,веселих народних переказів,що переходили від дідів до внуків. Це вбивство спогадів і сумних пісень, народної поезії про веселе і гірке життя. Це руйнування домашніх гнізд і кладовищ. Це знищення народу, котрий жив по сусідству з українським народом, разом із ним трудився, ділячи радість і горе на одній і тій самій землі…»
Загалом під час нацистської окупації у Бабиному Яру було вбито понад 100 тисяч людей.
Треті й розділ виставки – «Голоси з Бабиного Яру ожили у поезії»;
Тут охочі користувачі познайомляться з поетичними творами( про трагедію Бабиного Яру) Дмитра Павличка(реквієм «»Бабин Яр»), Володимира Сосюри «Бабин Яр»,збіркою поезій Маріанни Кіяновської.
Маріанна почала писати вірші, які увійшли у збірку у 2016 році.Її поезія звучить голосами загиблих, від їхнього імені.Коли вийшла збірка, багато рідних впізнали у віршах своїх загиблих родичів, їхні життєві історії. Хоча Маріанна не знала їх доль. Поезія емоційна і сприймається досить важко.Писалось каже письменниця не просто.Бо пережила трагедію людей, простих киян єврейського походження.
Користувачі також познайомились з цікавими фактами про Бабин Яр, мали змогу познайомитись з статею про відому українську поетесу Олену Телігу та її чоловіка, які були розстріляні 22 лютого в Бабиному Яру.
Користувачі бібліотеки розглянули виставку і ознайомились з матеріалами , поміщеними на ній.Сподіваюсь, що читачі дізнались для себе щось нове , цікаве і жоден із них не залишився байдужим.
|