З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини,гордості за наших захисників Вітчизни, напередодні Дня захисника Вітчизни в бібліотеці КЗ «Перебродівський НВК» бібліотекар Іценко Ірина. М. та класний керівник Денищич Ірина. М. провели виховний захід «Сила нескорених в могутності духу»( з учнями 8-А класу).
Бібліотекар коротко зупинилася на історії свят, які ми святкуємо 14 жовтня.
Це перш за все -Свято Покрови Пресвятої Богородиці.Чому саме в цей день ми святкуємо Покрову- одне з великих православних свят?
З історичних джеред відомо, що подія, до якої воно приурочене, відбулась910 року в Константинополі. На той час ішла війна греків з сарацинами, і місту загрожувала небезпека, становище його захисників було безнадійним. Та сталося диво Під час всенощної служби в одному з храмів-Влахернському, де зберігалася риза і пояс Богоматері, святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили, як в повітрі з’явилася Пресвята Діва в оточенні Пророків, Апостолів, Ангелів. Вся осяяна сонячним світлом, вона молилася за християн, покриваючи їх чесним омофором. Невдовзі ворогів перемогли, а через 250 років православна церква цього дня встановила свято Покрови Пресвятої Богородиці..
Друге свято, яке ми святкуємо –День Українського козацтва.Саме в цей день , тому,що козаки вважали Божу Матір своєю покровителькою, заступницею.П о-особливому шанували вони Святу Покрову. Будували багато Церков на честь Покрови Божої Матері.Найбільше храмів з’явилося під час гетьманування Івана Мазепи.
Третє свято –День Захисника УКРАЇНИ з 2015 року є державним святом. Покрова Пресвятої Богородиці з козацьких часів був святковим днем захисників Вітчизни. Тому Президент, свідомо викреслюючи з українського календаря чуже, штучно для нас привнесене свято російської армії ,цілком природно зупинив свій вибір на 14 жовтня. Отже, Свято встановлено 14 жовтня 2014 року указом Президент України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку громадськості. В ці дні ми вшановуємо пам'ять загиблих воїнів, які віддали своє життя за Вільну Україну від найдавніших часів до сьогодення.(Це-сивочолі вояки УПА, ветерани Другої світової, ще зовсім юні учасники ООС).
Бібліотекар оформила книжкову виставку на тему: «Свято мужності і відваги» Зібрала інформацію та помістила на виставці :
- папку «Навіки живі в наших серцях»Тут поміщені фотографії воїнів-кращих синів нашого краю (Дубровиччини ), зібрано інформацію про них де воювали, де загинули, якими нагородами відзначені,
де поховані.
- папку «Є така професія захищати Батьківщину». Це розповіді про Героїв ,які живими повернулися додому і живуть серед нас.Серед них і наш односелець , наш земляк -Сергій Петровець
- .Сергій говорить: « з армією ніколи не пов’язував свою долю, навіть строкової служби не проходив. На той час потрапити до війська було не просто.Його лави скорочувались й до фізичного стану призовника ставились дуже високі вимого Тож свого часу з армією в мене не склалося. Але нині, коли частина України опинилася під окупацією, спокійно спостерігати за цим з телеекрану не міг.Було подивлюся телевізор, аж закипає все всередині… Дав слово, що буду серед тих хто на передовій. До військом ату пішов добровольцем Так в липні
- 2015 року був мобілізований до Збройних Сил україни Дуже хотів бути снайпером»
- Та Сергія позаяк попередньої військової підготовки не мав, відрядили до господарчого підрозділу, щоб опанувати професію кухаря. З таким розподілом чоловік змиритися не зміг- він же рвався на передову аби ворога бити, а тут казанками доводиться орудувати. Й доля усміхнулася йому. У цей період під юрисдикціюЗСУ переходили добровольчі батальйони, й саме формувався експериментальний підрозділ, де вишкіл проводили воякиУНА-УНСО., за плечима в яких була серйозна бойова підготовка. Хлопці викликалися готувати з новобранців розвідників. Сергій вхопився за це, як за рятівну соломинку. Півтора місяця підготовки збігли, як одна мить.В зоні АТО наш земляк опинився в складі 131 ОРБ.Тут новобранцям роздали анкети, де була графа «Хобі». Заповняючи цю анкету, Сергій зізнався, що він непоганий мисливець..Отак хобі допомогло йому здобути омріяну спеціальність снайпера.
- Вже згодом було безліч операцій й непрості воєнні будні. Хоча наш земляк зізнається що незважаючи на небезпеку й безпосередню близькість до позицій ворога, не шкодував про своє рішення. Навпаки ризик та особлива чоловіча компанія наповнювали життя новим змістом. «Таке не можна передати словами, таке треба пережити». Так, було непросто, побутові умови бажають кращого, не завжди задовольняло забезпечення, озброєння на той час не відповідало вимогам. Наше снайперське спорядження, наприклад, не дозволяло працювати в темну пору доби, а обстріли ж саме починаються в сутінках, тож шкода,, що не могли нічим допомогти нашим солдатам. Та все ж там особлива атмосфера, та й люди особливі.Там такі чудові хлопці, такі відчайдухи, справжні українські патріоти»Багато розповідає Сергій про свою нелегку службу.З бойовими побратимами також зв’язку не втрачає, каже тільки в екстремальних умовах можна до кінця пізнати людину. То ж дружба, народжена при таких обставинах міцна, як граніт..
- Ось завдяки таким воїнам ми можемо спокійно спати.
- Говорилося сьогодні багато. Склався новий пазл української історії поєднавши давнину й сьогодення. Бо вже сучасні хлопці боронять кожну п’ядь нашої землі, закриваючи Україну собою, гордо несуть освячені бойові прапори, безцінні, як давні козацькі клейноди.
- Особливо зворушливою напевне, кульмінаційною його точкою стало вшанування загиблих воїнів зоні ООС., наших земляків. хвилиною мовчання.Не можна стримати сльози коли бачиш їх портрети, гарних, вродливих, котрим назавжди судилося залишатися в нашій пам’яті молодими,( яким би ще любити, заводити сім’ї, тішити стареньких батьків…) Україна вистояла в цій агресії не через могутність зброї, а завдяки нескореності духу.На думку організаторів виховного заходу такі уроки пам’яті залишають у дитячих серцях віру у краще майбутнє України і нестримне бажання бути схожими на тих, хто зараз захищає суверенітет, свободу і цілісність нашої
- держави.Героїв треба знати!
Віддати життя за Батьківщину- велика і свята місія. Кожен з нас перед ними в боргу.Зовсім юними вони піднеслися на небо, щоб ми з вами спокійно жили на своїй рідній землі. Перед кожним солдатом нині варто вклонитися, пам’ятаюсчи про ту ціну, якою вони оплатили наш мирний спокій. Пам’ятаймо про це завжди… Вони цього варті!!!
За нашу рідну Україну,
що зберегли на всі віки-
Низькій уклін і тричі «СЛАВА!»
УКРАЇНСЬКІ ЗАХИСНИКИ!
 
 
|